крижина
КРИЖИ́НА, и, ж.
Крижана брила.
Федько стрибнув на лід і, наче пробуючи його, потопав ногами. Крижина добра була, товста, міцна (В. Винниченко);
Серед крижин, що море вкривали, з'явилося судно (М. Трублаїні);
Над рікою лунає тріск і гук – одна якась крижина одривається від берега, летить на інші, .. розколюється (С. Скляренко);
Коли трапиться велика крижина, то на ній можна й покататись (А. Дімаров);
* У порівн. Був він [саркофаг] холодний, важкий, мов крижина з північного моря (Леся Українка);
// Шматок криги (у 1 знач.).
Грицько присів, знайшов крижину й кинувся .. навперейми собаці (С. Васильченко);
* Образно. Ти кажеш – у тебе крижина В грудях замість серця лежить (Дніпрова Чайка);
* У порівн. З того менту, як вона побачила їх разом, кров захолола в її жилах, серце стало крижиною і холодне .. б'ється в грудях (М. Коцюбинський);
// Те саме, що лід 1.
У хаті було холодно й напівтемно. На вулицю блимотіла одна тільки шибочка. Він прохукав дірочку в крижині й почав спостерігати, що там робиться (К. Гриб).
Словник української мови (СУМ-20)