кримінал
КРИМІНА́Л, у, ч.
1. розм. Карний злочин.
Він довів цензорові, що тут немає ніякого криміналу, коли автор вдається до цензури (Мирний, V, 1955, 430);
— Надто ганебно це — виправдовуватися, не відчуваючи за собою ніякого криміналу… (Шовк., Інженери, 1956, 335).
2. заст. В’язниця, тюрма.
Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (Фр., VI, 1951, 181);
[Жураківський:] Правду кажучи, то він, сірома, і до криміналу попав через свою охоту до науки (Вас., III, 1960, 297);
[Чмур:] Уночі збиратись заборонено. Ну, чого стоїте? Бо я вас усіх до криміналу (Мокр., П’єси, 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)