кричання —
КРИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. крича́ти 1–4. Та щойно проїздить падишах, затоптані в бруд квіти в'януть, шовки обдираються, юрми, яким обіцяно щедру плату за кричання на честь володаря, як завжди, обдурено (П.
Словник української мови у 20 томах
кричання —
Крича́ння, -ня с. Крикъ. Кричання не своїм голосом. Левиц. І. (Правда 1868, 520).
Словник української мови Грінченка