кричання

Крича́ння, -ня

с. Крикъ. Кричання не своїм голосом. Левиц. І. (Правда 1868, 520).

Значення в інших словниках

1. кричання — крича́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кричання — -я, с. Дія за знач. кричати 1), 2), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кричання — Крик, викрик, покрик, скрик, вереск, галас, гарбарк, гойк, гук, ґвалт, зойк, лемет, репет, див. вопіяти  Словник чужослів Павло Штепа
4. кричання — КРИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. крича́ти 1–4. Та щойно проїздить падишах, затоптані в бруд квіти в'януть, шовки обдираються, юрми, яким обіцяно щедру плату за кричання на честь володаря, як завжди, обдурено (П.  Словник української мови у 20 томах
5. кричання — КРИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. крича́ти 1, 2, 4.  Словник української мови в 11 томах