кругло
КРУ́ГЛО. Присл. до кру́глий 1, 4.
Ті вусаті, кругло стрижені люди.., були для льотчика десь у глибинах минувшини (Гончар, Тронка, 1963, 55);
— Чи не два мільйони кругло буде в нашім краю таких душ, що одягаються по-мужицьки? (Март., Тв., 1954, 199).
Словник української мови (СУМ-11)