крупці —
крупці́ множинний іменник від: крупи́
Орфографічний словник української мови
крупці —
КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́. Ой ви, миші, мишенята, Сивенькії шкурки, Нащо бабу зграбували, наче тії турки? Ви ж буханчика ізїли, Поточили крупці, І маківки всі погризли Бабусі-голубці!...
Словник української мови у 20 томах
крупці —
Крупи, круп и крупів мн. 1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона. 2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І. 8) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном.
Словник української мови Грінченка