крупці

Крупи, круп и крупів

мн.

1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона.

2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І.

8) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. ум. крупці. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном.

Значення в інших словниках

1. крупці — крупці́ множинний іменник від: крупи́  Орфографічний словник української мови
2. крупці — КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́. Ой ви, миші, мишенята, Сивенькії шкурки, Нащо бабу зграбували, наче тії турки? Ви ж буханчика ізїли, Поточили крупці, І маківки всі погризли Бабусі-голубці!...  Словник української мови у 20 томах
3. крупці — КРУПЦІ́, пе́ць, мн. Зменш.-пестл. до крупи́.  Словник української мови в 11 томах