крім

КРІМ, прийм., із род. в.

1. Уживається при виділенні когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.

Усі, окрім Руфіна, підходять під благословення (Л. Укр., II, 1951, 411);

— Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все відкиньте, все забудьте, крім неї, крім обов’язку (Гончар, III, 1959, 311);

// Уживається з запереченням при вказівці на наявність когось, чогось за відсутності інших подібних предметів і явищ.

Не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині (Фр., VI, 1951, 7).

2. Уживається при підкресленні наявності, необхідності когось, чогось у додаток до того, про кого — що йде мова.

Почуття, що крім одного лиха є й друге ще, .. застилало думки чорною запоною… (Мирний, І, 1954, 286);

Крім мене, ще є [у будиночку] одна пані приїжджа (Л.Укр., V, 1956,359).

Крім то́го (цьо́го) — уживається в ролі приєднувального сполучника зі значенням «також, до того ж».

— Я працюю.. Крім того, я активно захищаю спортивну честь нашого радгоспу (Гончар, Тронка, 1963, 112).

Значення в інших словниках

1. крім — крім прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. крім — прий., окрім, за винятком, опріч, опроче, з. опрічно; крім ТОГО, ще й.  Словник синонімів Караванського
3. крім — прийм., із род. в. 1》 Уживається для вирізнення когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. крім — КРІМ, прийм., з род. в. 1. Уживається при виділенні когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.  Словник української мови у 20 томах
5. крім — Крім, о́крім, прийм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. крім — Крім пред. Кромѣ. Крім церков святих. Ном. № 8373. Кохав він еще крім мене другі. Гол. І. 203.  Словник української мови Грінченка