крім

прийм., із род. в.

1》 Уживається для вирізнення когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.

|| Уживається з запереченням, указуючи на наявність когось, чогось за відсутності інших подібних предметів і явищ.

2》 Уживається для підкреслення наявності, необхідності когось, чогось як додаток до того, про кого – що йде мова.

Крім того (цього) — уживається в ролі приєднувального сполучника зі значенням також, до того ж.

Значення в інших словниках

1. крім — крім прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. крім — прий., окрім, за винятком, опріч, опроче, з. опрічно; крім ТОГО, ще й.  Словник синонімів Караванського
3. крім — КРІМ, прийм., з род. в. 1. Уживається при виділенні когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім.  Словник української мови у 20 томах
4. крім — Крім, о́крім, прийм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. крім — КРІМ, прийм., із род. в. 1. Уживається при виділенні когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім. Усі, окрім Руфіна, підходять під благословення (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. крім — Крім пред. Кромѣ. Крім церков святих. Ном. № 8373. Кохав він еще крім мене другі. Гол. І. 203.  Словник української мови Грінченка