кубельце

КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до кубло́ 1, 2.

Одарка.. намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Мирний, І, 1954, 53);

Гюлле правила за господарку не лише свого кубельця, але й допомагала невістці (Досв., Гюлле, 1961, 98);

*У порівн. Як ластівчине кубельце, притулилася сакля Нур’ялі до скелі над морем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 285).

◊ Ви́ти (звива́ти, зви́ти) кубе́льце — те саме, що Ви́ти (звива́ти, зви́ти) кубло́ ( див. кубло́).

Не бажав я звить кубельця. Де б у затишку цвіли Мир та рай (Граб., І, 1959, 170);

У хлопця.. турбот вистачає: незабаром весілля, своє кубельце треба звивати (Мур., Бук. повість, 1959, 260).

Значення в інших словниках

1. кубельце — кубе́льце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кубельце — див. кубло; оселя  Словник синонімів Вусика
3. кубельце — -я, с. Зменш.-пестл. до кубло 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кубельце — КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до кубло́ 1. Часто можна було побачити пташку, яка, схопивши черв'яка, зникала з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьверінки (О. Донченко); Одарка ..  Словник української мови у 20 томах
5. кубельце — зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня...  Фразеологічний словник української мови