Значення в інших словниках
-
кубельце —
кубе́льце іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
кубельце —
-я, с. Зменш.-пестл. до кубло 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кубельце —
КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до кубло́ 1. Часто можна було побачити пташку, яка, схопивши черв'яка, зникала з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьверінки (О. Донченко); Одарка ..
Словник української мови у 20 томах
-
кубельце —
зви́ти / звива́ти (ви́ти) гніздо́ (кубло́). 1. тільки гніздо́. Влаштувати особисте життя, створити сім’ю. Думав я — зійдемось із Орисею, зів’єм своє гніздо, а виходить як у тій пісні: “Ой ти, дівчино, моє ти зерня, дорога наша — колюче терня...
Фразеологічний словник української мови
-
кубельце —
КУБЕ́ЛЬЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до кубло́ 1, 2. Одарка.. намостила кубельце на полу, куди баба й положила дитину (Мирний, І, 1954, 53); Гюлле правила за господарку не лише свого кубельця, але й допомагала невістці (Досв., Гюлле, 1961, 98); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах