кудли
КУ́ДЛИ, ів, мн., фам. Скуйовджені пасма волосся або вовни.
От дурна псина.. Рве пазурями траву, відкидає від себе, і летять навздогін за нею збиті на задку кудли (Коцюб., II, 1955, 226);
— Ти на чоботи не лягай, бо й так гаряче,— сказав Артем, висмикуючи носки чобіт з-під кудлів пса (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40).
Словник української мови (СУМ-11)