кудовчити
КУДО́ВЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. Те саме, що кошла́тити; куйовдити (у 1 знач.), патлати.
Нервово кудовчить [Микита] шевелюру, обсмикується (Мам. Тв., 1962, 238);
Сердито кудовчив [Марко Іванович] у жмені свої розпатлані вуса (Бат, Надія, 1960, 468).
Словник української мови (СУМ-11)