кудовчитися
КУДО́ВЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал. Вовтузитися (у 1 знач.).
Дядько Марко ще кудовчився у постелі, коли Надія вскочила до його конторки (Баш, Надія, 1960, 141);
Завелася сварка. Взагалі тепер Микитка та Наталка зробилися жваві, гострі, як горобці, що на вулиці в смітті кудовчаться (Григ., Вибр., 1959, 415).
Словник української мови (СУМ-11)