кукурікнути
КУКУРІ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кукурі́кати 1.
Північ: тричі під вікном Півень кукурікнув (Бор., Тв., 1957, 62);
Десь недалеко хрипливим голосом, як відрубав, кукурікнув півень (Коцюб., І, 1955, 247);
Бабин півень.. злетів на тин і кукурікнув (Донч., VI, 1957, 30).
Словник української мови (СУМ-11)