кулачити
КУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Бити кулаками (у 1 знач.).
Як прозрів [Турн], кулачив Рутулян (Котл., І, 1952, 264);
— Гамселити [панів], — підказав Покиван,— Товкмачити,— підказали з юрби..— Трощити! Гепати! Гилити! Голомшити! Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).
Словник української мови (СУМ-11)