кулачки

КУЛА́ЧКИ, чок, мн., заст. Кулачні бої.

— Ніхто в кулачки не мішайтесь. Кінця од самих дожидайтесь, — Побачим,— візьметь-то чия? (Котл., І, 1952, 97);

Там колись, кажуть, кулачки були, та такі страшні, що як розпаляться, то й кийками б’ються і чим хто запопаде (Мирний, І, 1954, 73).

◊ Би́тися на кула́чки — брати участь у кулачному бою.

Ще й чорти на кулачки не б’ються, а Мотря з бабою біжать у ліс (Дн. Чайка, Тв., 1960, 31);

На кула́чках — у кулачному бою.

Не один парубок або чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового «безміна», похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить… (Мирний, II, 1954, 114);

Чи, бува, на кулачках, чи там підлізти під бугая й підняти його на собі,— то було дідові раз плюнуть (Вишня, І, 1956, 400).

Значення в інших словниках

1. кулачки — кула́чки множинний іменник кулачні бої арх.  Орфографічний словник української мови
2. кулачки — -чок, мн., заст. Кулачні бої. Битися на кулачки — брати участь у кулачному бою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кулачки — КУЛА́ЧКИ, чок, мн., заст. Кулачні бої. – Ніхто в кулачки не мішайтесь, Кінця од самих дожидайтесь, – Побачим, – візьметь-то чия? (І.  Словник української мови у 20 томах
4. кулачки — Кулачки, -чок ж., мн. уличный бой, драка кулаками для забавы, состязанія въ силѣ. КС. 1887. VI. 485.  Словник української мови Грінченка