куликати
КУЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка, діал. Пити (горілку, вино і т. ін.).
Правда, лупалось ярмаркувати,— Із ляхами кожухи на жупани міняти Та й горілочку добре куликати (Морд., І, 1958, 132).
Словник української мови (СУМ-11)