куличок
КУЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до кули́к.
Замічай, куличок, куди чайка летить (Номис, 1864, № 5702);
*У порівн. Випливуть [хмари] світлою тінню на луг, Як кулички, як качки легкокрилі, Що так і пурхають в травах навкруг (Дор., Літа.., 1957, 24).
Словник української мови (СУМ-11)