кулитися
КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.).
Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (Коцюб., III, 1955, 434);
На вид бідного Йонки, скуленого, тремтячого і заслиненого зо страху, весь клас голосно зареготався, хоч усякий і собі тремтів та кулився (Фр., І, 1955, 251);
Переможці, зовсім на переможців не скидаючись, кулилися в окопі, ховали голови від вітру і мовчки чекали (Ірчан, II, 1958, 224).
Словник української мови (СУМ-11)