кулитися

КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.).

На вид бідного Йонки, скуленого, тремтячого і заслиненого зо страху, весь клас голосно зареготався, хоч усякий і собі тремтів та кулився (І. Франко);

Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (М. Коцюбинський);

Переможці, зовсім на переможців не скидаючись, кулилися в окопі, ховали голови від вітру і мовчки чекали (Мирослав Ірчан);

Він [Сивоок] уже не мав де й лягти на піч і кулився як попало (П. Загребельний);

* Образно. Вiн цiлий вiк внутрiшньо куливсь, боячись почути од неї вголос те, чим виїдав собi думки, – що занапастив їй життя (О. Забужко).

Значення в інших словниках

1. кулитися — Ку́литися: — сутулячись, щулитися [51]  Словник з творів Івана Франка
2. кулитися — ку́литися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. кулитися — див. мерзнути  Словник синонімів Вусика
4. кулитися — -люся, -лишся, недок. Сутулячись, щулитися (від холоду, вітру, страху і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кулитися — ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). — Док.  Словник синонімів української мови
6. кулитися — КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.). Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах