1. Словник української мови у 20 томах

кулитися

КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.).

На вид бідного Йонки, скуленого, тремтячого і заслиненого зо страху, весь клас голосно зареготався, хоч усякий і собі тремтів та кулився (І. Франко);

Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (М. Коцюбинський);

Переможці, зовсім на переможців не скидаючись, кулилися в окопі, ховали голови від вітру і мовчки чекали (Мирослав Ірчан);

Він [Сивоок] уже не мав де й лягти на піч і кулився як попало (П. Загребельний);

* Образно. Вiн цiлий вiк внутрiшньо куливсь, боячись почути од неї вголос те, чим виїдав собi думки, – що занапастив їй життя (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулитися — Ку́литися: — сутулячись, щулитися [51] Словник з творів Івана Франка
  2. кулитися — ку́литися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кулитися — див. мерзнути Словник синонімів Вусика
  4. кулитися — -люся, -лишся, недок. Сутулячись, щулитися (від холоду, вітру, страху і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кулитися — ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). — Док. Словник синонімів української мови
  6. кулитися — КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.). Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах