кулитися

ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). — Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з'ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). — Пор. 1. зігну́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кулитися — Ку́литися: — сутулячись, щулитися [51] Словник з творів Івана Франка
  2. кулитися — ку́литися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кулитися — див. мерзнути Словник синонімів Вусика
  4. кулитися — -люся, -лишся, недок. Сутулячись, щулитися (від холоду, вітру, страху і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кулитися — КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.). На вид бідного Йонки, скуленого, тремтячого і заслиненого зо страху, весь клас голосно зареготався, хоч усякий і собі тремтів та кулився (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кулитися — КУ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. Сутулячись, щулитися (звичайно від холоду, вітру, страху і т. ін.). Під вікном, на скрині, кулилась з холоду найстарша десятилітня дівчинка (Коцюб. Словник української мови в 11 томах