1. Словник української мови у 20 томах

куличок

КУЛИЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до кули́к.

Замічай, куличок, куди чайка летить (Номис);

По берегах метушаться кулички (І. Багряний);

* У порівн. Випливуть [хмари] світлою тінню на луг, Як кулички, як качки легкокрилі, Що так і пурхають в травах навкруг (П. Дорошко);

Він [професор] теж підбіг, – дрібненько, мов куличок, – обняв Тараса й тричі поцілував (Василь Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куличок — куличо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. куличок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до кулик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куличок — КУЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до кули́к. Замічай, куличок, куди чайка летить (Номис, 1864, № 5702); *У порівн. Випливуть [хмари] світлою тінню на луг, Як кулички, як качки легкокрилі, Що так і пурхають в травах навкруг (Дор., Літа.., 1957, 24). Словник української мови в 11 томах
  4. куличок — Куличо́к, -чка м. ум. отъ кули́к. Словник української мови Грінченка