куличок

КУЛИЧО́К, чка́, ч.

Зменш.-пестл. до кули́к.

Замічай, куличок, куди чайка летить (Номис);

По берегах метушаться кулички (І. Багряний);

* У порівн. Випливуть [хмари] світлою тінню на луг, Як кулички, як качки легкокрилі, Що так і пурхають в травах навкруг (П. Дорошко);

Він [професор] теж підбіг, – дрібненько, мов куличок, – обняв Тараса й тричі поцілував (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. куличок — куличо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. куличок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до кулик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. куличок — КУЛИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до кули́к. Замічай, куличок, куди чайка летить (Номис, 1864, № 5702); *У порівн. Випливуть [хмари] світлою тінню на луг, Як кулички, як качки легкокрилі, Що так і пурхають в травах навкруг (Дор., Літа.., 1957, 24).  Словник української мови в 11 томах
4. куличок — Куличо́к, -чка м. ум. отъ кули́к.  Словник української мови Грінченка