кулко

КУ́ЛКО, а, с., діал.

Кільце (у 1, 2, 4 знач.).

За мідне кулко ляду підняв і задихнувся від липового медвяного духу (Є. Пашковський);

Ззаду заплетена одна косичка була скручена в кулко (із журн.);

Бугая вели на довгому мотузку, прив'язаному до залізного кулка в носі (з газ.);

// Колесо.

А Місько тікав на ровері, німака [німець] йму [йому] кулко пробив (Ю. Покальчук);

Під час одного з роз'їздів на вузькій дорозі праве переднє кулко провалилося в канаву, яка була притрушена снігом (з Інтернету).

Значення в інших словниках

1. кулко — ку́лко 1. коло; кільце (ср, ст)||обарінок 2. предмет, річ у формі кола (ср, ст); колесо (ст): А Місько хтів втікти ровером, німак йому ку́лко спусти́в (із пісні) ◊ потрібне <�тобі́> як ку́лко від рове́ра цілком не потрібне (ср, ст)||потрібний як псу п'ята нога  Лексикон львівський: поважно і на жарт