кульбачник
КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Сідляр.
— Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам.— А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум’якам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 175).
Словник української мови (СУМ-11)КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Сідляр.
— Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам.— А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум’якам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 175).
Словник української мови (СУМ-11)