кульбачник

кульба́чник

іменник чоловічого роду, істота

сідляр

рідко

Значення в інших словниках

1. кульбачник — -а, ч., заст. Сідляр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кульбачник — КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Ремісник, що виготовляє сідла; сідляр. – Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. – А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
3. кульбачник — КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст. Сідляр. — Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам.— А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум’якам (Тулуб, Людолови, І, 1957, 175).  Словник української мови в 11 томах
4. кульбачник — Кульба́чник, -ка м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех.  Словник української мови Грінченка