кульбачник
КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст.
Ремісник, що виготовляє сідла; сідляр.
– Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. – А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)КУЛЬБА́ЧНИК, а, ч., заст.
Ремісник, що виготовляє сідла; сідляр.
– Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. – А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)