кульбачний

КУЛЬБА́ЧНИЙ, а, е, заст.

Прикм. до кульба́ка.

Трупи одривали од куп баграми й волокли, приторочуючи по два, по три до кульбачних стремен (Ю. Мушкетик);

Пару волів запрягали в нашийне ярмо двох видів: кульбачне (без підшийної планки) і загальноукраїнське (зі снозами і прямою суцільною підшийною планкою) (з наук.-попул. літ.);

// Який сидить у сідлі.

Кульбачні воїни.

Значення в інших словниках

1. кульбачний — кульба́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. кульбачний — -а, -е, заст. Стос. до кульбаки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кульбачний — КУЛЬБА́ЧНИЙ, а, е, заст. Стос. до кульбаки.  Словник української мови в 11 томах
4. кульбачний — Кульба́чний, -а, -е Сѣдельный.  Словник української мови Грінченка