кумган

КУМГА́Н, а, чол. Перев. у тюркських народів і кавказьких горців — високий глечик з носиком.

З кінця XV ст. центром виробництва російської кераміки стає Москва. Ремісники виготовляли горщики, миски, глечики, баклаги, кумгани, блюда (Розповідь про дзвінкі райдуги, 1970, 65).

Значення в інших словниках

1. кумган — кумга́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кумган — кунган, -а, ч. У тюркських народів і кавказьких горців – високий глечик з носиком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумган — КУМГА́Н, а, ч. Глечик з довгим і вузьким горлом та ручкою. Батий повів пальцем, і бакаул, прислужник хана, налив із шкіряної саби в срібний кумган якоїсь каламутної рідини (В. Малик); В руках у дівчини був бронзовий кумган з водою для вмивання (П.  Словник української мови у 20 томах