кумедний
КУМЕ́ДНИЙ, а, е, розм. Смішний, забавний.
Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Мирний, III, 1954, 33);
// Те саме, що дивови́жний 1.
— Мамо, я це продам між своїми товаришками,— сказала Гінда, оглядаючи кумедні гребені, криві шпильки (Кобр., Вибр., 1954, 73);
Все це набирало трохи кумедного відтінку, і та тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (Багмут, Опов., 1959, 23).
Словник української мови (СУМ-11)