Словник української мови у 20 томах

кумедний

КУМЕ́ДНИЙ, а, е.

1. Смішний, потішний, забавний.

Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Панас Мирний);

Поміж дорослими бігали, грались діти в куценьких штанцях і кумедних бриликах (С. Черкасенко);

Рiч у тiм, що Кость нiколи не плакав. Не плакав та й годi, такий кумедний! (В. Винниченко);

Все це набирало трохи кумедного відтінку, і та тривожна напруженість, що опанувала було сходом, спала (І. Багмут);

Серед них був і пан Буслик. Вигляд мав дуже кумедний – мало не вдвічі нижчий від своєї жінки (Ю. Винничук);

Далеко внизу, на межі ялівцевих заростей і початків лісу, він побачив оту кумедну пару (Ю. Андрухович).

2. розм. Те саме, що дивови́жний 1.

– Мамо, я це продам між своїми товаришками, – сказала Гінда, оглядаючи кумедні гребені, криві шпильки (Н. Кобринська).

3. ірон. Нерозумний, нерозважливий.

Василь мовчить. Уперше на своєму віку зустрів він такого кумедного чоловіка: усі, пам'ятає, із сміхом і глумом говорили про його крадіжку (Г. Косинка);

Було смішно дивитися на цих кумедних червоних погононосців (І. Багряний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кумедний — куме́дний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. кумедний — Смішний, комічний, курйозний, фр. (!) умреш який!; (дивний) чудернацький, дивовижний.  Словник синонімів Караванського
  3. кумедний — див. витіюватий  Словник синонімів Вусика
  4. кумедний — -а, -е, розм. Смішний, забавний. || Те саме, що дивовижний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кумедний — СМІШНИ́Й (здатний викликати сміх), КУМЕ́ДНИЙ, СМІХОВИ́ННИЙ, КОМІ́ЧНИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, АНЕКДОТИ́ЧНИЙ, ЗАБА́ВНИЙ, ПОТІ́ШНИЙ. В нього дуже смішне прізвище — Замриборщ (М. Стельмах); Їжак почав качатись у листі, і листя понасідало йому на голки.  Словник синонімів української мови
  6. кумедний — Куме́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кумедний — КУМЕ́ДНИЙ, а, е, розм. Смішний, забавний. Дівчата аж за боки беруться та регочуть від кумедних Горпининих вигадок (Мирний, III, 1954, 33); // Те саме, що дивови́жний...  Словник української мови в 11 томах
  8. кумедний — Кумедний, -а, -е 1) Смѣшной, комическій. 2) Странный, чудной. Кумедний чоловік! скажи, будь ласкав, наш визволителю, — хто ти такий! Сніп. 44. У мене така кумедна натура, — як тільки заговорив про дівчат, то і до завтрього не перестав би. Греб. 399 — 400.  Словник української мови Грінченка