кундель
КУ́НДЕЛЬ, я, ч., діал. Вівчарка.
Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать (Гл., Вибр., 1951, 7);
Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33).
Словник української мови (СУМ-11)