Значення в інших словниках
-
кундель —
ку́ндель іменник чоловічого роду, істота вівчарка діал.
Орфографічний словник української мови
-
кундель —
(вівчарський собака) чабанка, сов. вівчарка.
Словник синонімів Караванського
-
кундель —
КУ́НДЕЛЬ, я, ч. Собака з кудлатою шерстю, перев. вівчарський. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать (Л. Глібов); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (О.
Словник української мови у 20 томах
-
кундель —
КУ́НДЕЛЬ, я, ч., діал. Вівчарка. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать (Гл., Вибр., 1951, 7); Стрічають нас веселим гавкотінням кудлаті кунделі (Ільч., Вибр., 1948, 33).
Словник української мови в 11 томах
-
кундель —
Кундель, -ля м. Собака овчарка. Щирий кундель степовик. Котл. Ен. 66. Вівчарки прехорошенько найкращого баранчика взяли та й патрають гуртом, а кунделі мовчать. Гліб.
Словник української мови Грінченка