купочка

КУ́ПОЧКА, и, ж. Пестл. до ку́пка.

Не дав йому господь діточок купочки, уродилась дівчинка одна-одним, як сонечко в небі (Вовчок, І, 1955, 21);

Чи вже ніхто із вас не здужа помогти Тій купочці старих борців, що до мети Помимо перешкід змагається невпинно? (Граб., І, 1959, 155).

Значення в інших словниках

1. купочка — ку́почка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. купочка — -и, ж. Пестл. до купка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купочка — КУ́ПОЧКА, и, ж. Пестл. до ку́пка. Та й та купка зернят часом зменшувалась, робилась, як купочка крихiтних прозорих мушок, i нарештi зовсiм зникала з очей (В. Винниченко); На купочці хмелиння сиділа Марія й обрізувала буряки (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. купочка — Ку́почка, -чки, -чці; ку́почки́, -почо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. купочка — Ку́почка, -ки ж. ум. отъ купа.  Словник української мови Грінченка