Орфографічний словник української мови

купочка

ку́почка

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. купочка — -и, ж. Пестл. до купка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. купочка — КУ́ПОЧКА, и, ж. Пестл. до ку́пка. Та й та купка зернят часом зменшувалась, робилась, як купочка крихiтних прозорих мушок, i нарештi зовсiм зникала з очей (В. Винниченко); На купочці хмелиння сиділа Марія й обрізувала буряки (Б.  Словник української мови у 20 томах
  3. купочка — Ку́почка, -чки, -чці; ку́почки́, -почо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. купочка — КУ́ПОЧКА, и, ж. Пестл. до ку́пка. Не дав йому господь діточок купочки, уродилась дівчинка одна-одним, як сонечко в небі (Вовчок, І, 1955, 21); Чи вже ніхто із вас не здужа помогти Тій купочці старих борців, що до мети Помимо перешкід змагається невпинно? (Граб., І, 1959, 155).  Словник української мови в 11 томах
  5. купочка — Ку́почка, -ки ж. ум. отъ купа.  Словник української мови Грінченка