кури

КУ́РИ, е́й, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні.

Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (Коцюб., II, 1955, 19);

— Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (Шиян, Переможці, 1950, 36);

// М’ясо цих птахів; курятина.

Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених (Котл., І, 1952, 91).

◊ Гроше́й [і] ку́ри не клюю́ть у кого — дуже багато грошей у когось.

В нього [Созоненка] грошей кури не клюють (Стельмах, II, 1962, 355);

[І] ку́ри загребу́ть кого — загине безслідно хто-небудь. Ку́рям на сміх — про що-небудь явно безглузде.

Значення в інших словниках

1. кури — ку́ри множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови
2. кури — -ей, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні. || М'ясо цих птахів; курятина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кури — КУ́РИ, е́й, мн. Загальна назва свійських птахів родини курячих; курки й півні. Гафійка сиділа на призьбі за хатою. Біля ніг її кружились кури (М. Коцюбинський); – Почекай, курей погодую та проведу тебе трошки (А.  Словник української мови у 20 томах
4. кури — Біда тій курці жити, що на ній учать яструба ловити. Гірко тому, хто ціле своє життя в непевності та страсі. Вдалося, як сліпій курці зерно. Дуже пощастило і то зовсім несподівано. Голодній курці зерно на думці. Все думає про своє лихо.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. кури — Ку́ри, куре́й, ку́рям, курми́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кури — Кури, -рей мн. отъ кур и кура.  Словник української мови Грінченка