курникати
КУРНИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Тихенько наспівувати; мугикати.
А за ними Сліпий Волох знову.. Шкандибає, курникає (Шевч., І, 1951, 105);
Старий поклав граблі на плече й повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим (Стельмах, Правда.., 1961, 247).
Словник української мови (СУМ-11)