курятина
КУ́РЯТИНА, и, ж. М’ясо курки;
// Страва з м’яса курки.
Пан справник, після доброго мирського обіду, ліг спочивати, бо дуже втомився, трощивши курятину та яєшню (Кв.-Осн., II, 1956, 267);
Посеред столу в тарелі здіймалась гора смаженої курятини, засушеної в дрібному цукрі (Досв., Гюлле, 1961, 75);
*У порівн. — А їстівні [індики] — тьху, тьху, щоб не наврочити, м’ясо біле та ніжне, як курятина, саме на старі зуби (Донч., VI, 1957, 232).
Словник української мови (СУМ-11)