курівник

КУРІВНИ́К, а́, ч. Людина, яка займається розведенням курей.

[Лундишев:] Треба вам сказати, що я завзятий курівник. В моєму маєтку, в Лундишевці, ціле куряче містечко (Коч., І, 1956, 595).

Значення в інших словниках

1. курівник — курівни́к іменник чоловічого роду, істота той, хто розводить курей  Орфографічний словник української мови
2. курівник — -а, ч. Людина, яка розводить курей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. курівник — КУРІВНИ́К, а́, ч. Людина, яка займається розведенням курей. [Лундишев:] Треба вам сказати, що я завзятий курівник. В моєму маєтку, в Лундишевці, ціле куряче містечко (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах