курівник

курівни́к

-а, ч.

Людина, яка розводить курей.

Значення в інших словниках

1. курівник — курівни́к іменник чоловічого роду, істота той, хто розводить курей  Орфографічний словник української мови
2. курівник — КУРІВНИ́К, а́, ч. Людина, яка займається розведенням курей. [Лундишев:] Треба вам сказати, що я завзятий курівник. В моєму маєтку, в Лундишевці, ціле куряче містечко (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах
3. курівник — КУРІВНИ́К, а́, ч. Людина, яка займається розведенням курей. [Лундишев:] Треба вам сказати, що я завзятий курівник. В моєму маєтку, в Лундишевці, ціле куряче містечко (Коч., І, 1956, 595).  Словник української мови в 11 томах