кусливий

КУСЛИ́ВИЙ, а, е. Який кусається (у 1 знач.).

— Такий у нього якийсь вид, мов у тої кусливої собаки, що лащиться, на животі повзає, але так і чуєш, що вона може загарчати і кинутись на тебе (Фр., III, 1950, 224);

Ставківський робітничий клуб був схожий на великий вулик розтривожених кусливих бджіл (Кач.. Вибр., 1953, 205);

*Образно. Холод став дуже .. дошкульний, аж кусливий (Н.-Лев., IV, 1956, 262);

— Пани тепер злі й кусливі, як роздратовані в дуплі оси (Кач., Вибр., 1953, 60);

// перен. Дошкульний.

Я говорив їм кусливі фрази, бавив такими ж дотепами (Коб., І, 1956, 446).

Значення в інших словниках

1. кусливий — кусли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кусливий — Кусючий; (- слова) дошкульний, колючий, їдкий, щипучий.  Словник синонімів Караванського
3. кусливий — див. злий  Словник синонімів Вусика
4. кусливий — -а, -е. Який кусається (у 1 знач.). || перен. Дошкульний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кусливий — КУСЛИ́ВИЙ, а, е. Який кусається. – Такий у нього якийсь вид, мов у тої кусливої собаки, що лащиться, на животі повзає, але так і чуєш, що вона може загарчати і кинутись на тебе (І. Франко); Дві хмари стріл зустрілися.  Словник української мови у 20 томах
6. кусливий — Кусливий, -а, -е Кусливий, кусающійся. Звягливого не бійся, а кусливого. Ном. № 7256. Чорна комашня, то ця не кусається, а оця руденька — то клята куслива. Канев. у.  Словник української мови Грінченка