куточок

КУТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до куто́к.

У куточку коло дверей стояла бабуся, боса, в керсетині порваній (Тесл., Вибр., 1950, 56);

Сизокрилими голубками У куточках на вустах їй спурхнуло щось усмішками (Тич., І, 1957, 18);

Вона злізла з дивана, підійшла до свого куточка і взяла на руки Хому (Забіла, Катруся.., 1955, 54);

І знову на небо [думка], бо на землі горе, Бо на їй, широкій, куточка нема Тому, хто все знає (Шевч., І, 1951, 26);

Маленька цяточка на землі, далеко не райський куточок, чорні весняні бурі, овечі кошари та молочай, а душа його [Дорошенка] звідусіль поривалася саме сюди (Гончар, Тронка, 1963, 152);

Інша думка вже зринає, народжується в куточку серця: «А що коли Павлик і справді не винуватий?» (Донч., VI, 1957, 53);

Правда, і в сій новій науці життя все ще зоставався якийсь таємний куточок (Л. Укр., III, 1952, 663);

З шкури тюленя він обов’язково зробить чучело і віддасть його до шкільного куточка живої природи (Багмут, Щасл. день.., 1959, 119).

Значення в інших словниках

1. куточок — куто́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. куточок — див. куток  Словник синонімів Вусика
3. куточок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до куток.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куточок — КУТО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до куто́к. У куточку коло дверей стояла бабуся, боса, в керсетині порваній (А. Тесленко); Сизокрилими голубками У куточках на вустах їй спурхнуло щось усмішками (П. Тичина); У куточку Миколиних губ осiла тiнь (Р.  Словник української мови у 20 томах
5. куточок — Куто́чок, -то́чка, в -то́чку; -то́чки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. куточок — Куто́чок, -чка м. 1) ум. отъ куто́к. І ніхто не бачив, що мала дитина у куточку плаче. Шевч. 206. І знову на небо, бо на землі горе, бо на їй широкій куточка нема тому, хто все знає, тому, хто все чув. Шевч. 9. 2) Весенняя игра, которая называется еще и мышкою. Чуб. III. 101.  Словник української мови Грінченка