куцак
КУЦА́К, а́, ч., розм.
1. Хтось або щось коротше за звичайне (про людину низького росту, короткий одяг і т. ін.).
Серед найпомітніших етнографічних матеріалів маємо.. речі щоденного вжитку, селянський одяг — гунька, куцак, свита, пояси, запаски XIX ст. (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 70).
2. Те саме, що чорт.
Куцим, або куцаком, звуть у нас того, що в пеклі грішників припікає (Барв., Опов.., 1902, 306);
*У порівн. — А ще до того вигадлива, весела [Тодоська], до того зуби шкірить, тому моргне, цьому загадку загадає, прямо тобі, як куцак.. крутиться (Дн. Чайка, Тв., 1960, 81).
3. розм. Те саме, що обрі́з².
Нещодавно шумів ліс шумом зловісним, ляскав куцапами, нагаями та бомбами бандитськими… (Вишня, І, 1956, 153);
Куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Стельмах, На.. землі, 1949, 25).
Словник української мови (СУМ-11)