кухтик

КУ́ХТИК, а, ч., діал. Зменш. до ку́хта.

Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (Міпк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191).

Значення в інших словниках

1. кухтик — ку́хтик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кухтик — -а, ч., діал. Зменш. до кухта.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кухтик — КУ́ХТИК, а, ч., діал. Кухарчук. У його в руці була здорова вареха, котрою він своїх кухтиків на куховарське діло пильно наставляє (Б. Лепкий); Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).  Словник української мови у 20 томах