кухтик
КУ́ХТИК, а, ч., діал.
Кухарчук.
У його в руці була здорова вареха, котрою він своїх кухтиків на куховарське діло пильно наставляє (Б. Лепкий);
Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)