1. Словник української мови у 20 томах

кухтик

КУ́ХТИК, а, ч., діал.

Кухарчук.

У його в руці була здорова вареха, котрою він своїх кухтиків на куховарське діло пильно наставляє (Б. Лепкий);

Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кухтик — ку́хтик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. кухтик — -а, ч., діал. Зменш. до кухта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кухтик — КУ́ХТИК, а, ч., діал. Зменш. до ку́хта. Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (Міпк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191). Словник української мови в 11 томах