кухтик

ку́хтик

іменник чоловічого роду

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кухтик — -а, ч., діал. Зменш. до кухта. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кухтик — КУ́ХТИК, а, ч., діал. Кухарчук. У його в руці була здорова вареха, котрою він своїх кухтиків на куховарське діло пильно наставляє (Б. Лепкий); Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). Словник української мови у 20 томах
  3. кухтик — КУ́ХТИК, а, ч., діал. Зменш. до ку́хта. Кухарі там Картали кухтиків, і голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (Міпк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191). Словник української мови в 11 томах