куценький
КУЦЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до ку́ций.
От вона виступає, вбрана за фею-царицю, в фантастичному білому куценькому вбранні (Н.-Лев., IV, 1956, 251);
Сей том розійшовся досить швидко і зробився тепер майже бібліографічною рідкістю, хоча видання, невважаючи на старанність, вийшло непоказне (дешевенький папір, дрібний друк у дві шпальти, куценька передмова) (Фр., XVI, 1955, 310);
Ось цей школяр в куценькій сорочині, у тапочках, у штанях до колін (Голов., Поезії, 1955, 204);
Може б, ще більше всипали небораку, так на його щастя схопився зайчик; от Потоцький покинув Кондратовича і чкурнув за куценьким (Стор., І, 1957, 130).
Словник української мови (СУМ-11)